Першим етапом вирощування соняшнику має бути правильне визначення гібрида, що найкраще відповідає наявним погодно-кліматичним, агротехнічним умовам та технічному забезпеченню конкретного господарства. До державного Реєстру сортів рослин України занесені більше 200 сортів та гібридів, які різняться за своїми морфо-біологічними особливостями. Так, розрізняють три типи культурного соняшнику: лузальний, олійний та межеумок.
Лузальний має товсте, високе стебло (до 4 м), велике листя і кошики діаметром від 17 до 46 см. Сім'яники великі, з товстою лузгою. Ядро (насінина) лише наполовину запов¬нює сім'янку. Маса 1000 сім'янок 100-200 г. Лузжистість (відсоток плодових оболонок) - 46-56%, олійність незначна.
Олійний - з порівняно тонким стеблом, 1,5-2 м заввишки. Сім'янки дрібніші, ніж у лузального. Лузга тонка, ядро заповнює всю внутрішню порожнину сім'янки. Маса 1000 сім'янок - 50-100 г, лузжистість 22-30%. Вміст олії в насінні кращих сортів і гібридів - 48-54%.
Межеумок - рослина проміжної групи, яка за окремими ознаками нагадує лузальний або олійний соняшник. За висотою і товщиною стебла, розмірами листя і кошиків межеумок подібний до лузального, а за виповненістю сім'янок - до олійного соняшнику.
Відомо, що гібриди і сорти соняшнику по-різному реагують на фактори зовнішнього середовища, тому наукові установи багато уваги приділяють розробці сортової агротехніки їх вирощування. Серед агротехнічних прийомів, які визначають умови життєдіяльності рос-лин, важливе місце належить попередникам та способу їх збирання, обробітку ґрунту, мінеральному живленню та боротьбі з бур'янами та хворобами.
На думку багатьох видатних вче¬них (М.Т. Масюк, В.М. Круть, Л.І. Храмцов, М.К. Шикула), рослинництво має бути інтенсивним за рахунок найбільш повного використання унікальної здатності рослин до біологічної акумуляції космічних (сонячна енергія) факторів продуктивності в поєднанні з такою ж самою ефективністю використання інших абіотич¬них (клімат, ґрунт, водні ресурси) факторів. Саме в поєднанні та забезпеченні системними заходами землеробства (технології) може бути реалізований найефективніший підхід інтенсифікації рослинництва, що ви¬никає на межах синтезу біологічних можливостей агроценозу рослин та агрокліматичного потенціалу території з усіма її ландшафтними особливостями.
Соняшник є однією із небагатьох культур, процес селекції яких незначно торкнувся «архітектоніки» рослин. На думку М. Д. Вронських, на близьку перспективу доцільно створення напівкарликових гібридів висотою 100-130 см із співвідношенням між корисною і супутньою частиною врожаю 1:2,5-2,7 проти 1:4,0. Для створення найбільш раціонального морфотипу рослини соняшнику потрібно також конкретизувати вимоги і до інших його органів (стебло, листки, кошик). Для швидкої втрати вологи із надземних органів після настання фізіологічної стиглості насіння рослина повинна мати тонке та пружне стебло, яке забезпечує стійкість до вилягання і ламкості, невеликі за розміром листки (в середньому 60-80 дм 2 на 1 рослину) і короткі черешки (8-10 см).
Деяке зниження площі листків соняшнику не буде супроводжуватися зменшенням середньої продуктивності фотосинтезу, оскільки у існуючих біотипів через сильне заті¬нення значна частина листкової поверхні активно не фотосинтезує, але практично вся листкова поверхня інтенсивно випаровує воду. Важливим засобом поліпшення освітленості поверхні листків є створення гібридів з більш вертикалним розміщенням фотосинтезуючої поверхні листків.
Одне із важливих завдань селекції - поліпшення морфологічної і анатомічної будови кошика. Кращі гібриди повинні мати тонкий (не більше 2-3 см), міцний кошик, стійкий до механічних ушкоджень і ураження гнилями. Також важливим показ¬ником є характер розташування кошика і кут його кріплення до стебла. Найбільш раціонально кріплення кошика під кутом 45-50 і розташування його на 10-15 см вище верхнього шару листків.
Що стосується технологічних властивостей насіння, то оптимальними показниками для гібридів слід вважати вміст олії - 50-52%, лушпиння - 21-23%. При меншому вмісті лушпиння потрібно використовувати більш дорогу матеріально-тех¬нічну базу для збирання, переробки та зберігання сировини.
В.П. Петренкова стверджує, що значної шкоди сучасним сортам і гібридам соняшнику завдають факультативні паразити некротрофного типу живлення - збудники білої та сірої гнилей, фомопсису. Проте селекціонерами створені стійкі до основних хвороб гібриди, а найбільш стійкими визначені Дарій, Псьол, Еней, Світоч, Ант, Ясон. Використання у вироб-ництві стійких до збудників хвороб сортів і гібридів соняшнику, на думку М.П. Лісового, В.В. Кириченка, В.П. Петренкової, сприяє стабілізації фітосанітарного стану, зменшує пестицидне навантаження на довкілля, також забезпечує одержання якісної сировини для олійно-переробної галузі АПВ і продукції для споживання населенням України.
Насіння соняшнику гібрид Ясон – вегетаційний період 107-108, потенційна врожайність 39,7-41,6 ц/га, вміст олії 49,7-50,14%%.
Насіння соняшнику гібрид Форвард - вегетаційний період 107-108, потенційна врожайність 40,3 ц/га, вміст олії 49,2-49,8%%.
Насіння соняшнику гібрид Заграва- вегетаційний період 105-108, потенційна врожайність 52 ц/га, вміст олії 49,6-51%%.
Насіння соняшнику гібрид Український F1 – вегетаційний період 105-108, потенційна врожайність 52 ц/га, вміст олії 49,6-51,8%%.
Насіння соняшнику гібрид Українське сонечко – вегетаційний період 90-95, потенційна врожайність 41,5 ц/га, вміст олії 49,6-51,8%%.
