Будуємо плівкову теплицю, або їх ще називають весняними…

Плівкові теплиці, або їх ще називають весняними. Такі теплиці не потребують складних розрахунків вітрових і снігових навантажень й дуже популярні в домогосподарствах. В них дозволяються деякі «вольнощі» при будівництві – каркас можна зробити і неспеціалісту, після чого – накрити плівкою. Але при цьому отримати плановану вигоду.

Перше, на що звертають увагу, оцінюючи теплицю - форма даху. Вона має бути у вигляді арки або зі схилами. Можна робити дах і шатрової форми або односхилим.

Плескатий дах для теплиці – табу!

Ні в якому разі не рекомендується робити її плескатою (паралельною рівню підлоги), –з такого даху не буде зтікати вода або спадати сніг!

Ще один недолік такого даху – за законами фізики тепле повітря збирається в нижній частині, а прохолодне – в нижній. І якщо форма напівкола або зі схилами дозволяє його циркуляцію, то за плескатої - ні. Відтак, форма даху - це перше, з чого починають, обираючи проект або схему споруди.

2-схилова конструкція

2-схилова конструкція потребує встановлення кута нахилу схилів (не менше 23⁰). Такі роблять в багатьох будинках. Шукати майстрів з будівлі даху не обов’язково, цілком можливо це зробити й самому. Щоб зробити каркас, потрібно виставити стовпчики на одному рівні й висоті, з’єднати між собою у верхній і нижній частинах, а через кожні 3-4 – ще й – по діагоналі, як й перший та другий з кожного боку.

2- схилова форма даху теплиці. Типові конструкційні розміри. За наявності підходящих пиломатеріалів зробити такий каркас - справа одних вихідних.

З’єднані стовпчики у верхній частині складають основі даху – мауерлат. Крокви знизу з’єднують так званими затяжками, утворюючи трикутник. Для жорсткості конструкції потрібно з’єднати між собою крокви в поперечному напрямі через кожні 100 см. Ці елементи отримали назву прогонів або ферм. Другий недолік таких теплиць – потрібно передбачити місця, які відкриваються для вентиляції (фрамуги теплиці). В промислових теплицях роблять відкривання гребінки з обох країв.

З точки зору фіксації плівки кращим матеріалом є дерево завдяки низькій теплопровідності (плівка при контакті з деревом не плавиться) та зручності фіксакції планками. Проте воно з часом розтріскується, його починає «вести», що веде до перекосів. Під плівкою часто збирається конденсат, що в місцях контактів з елементами дерев”яного каркасу веде до загнивання їх (тому доцільно дерево обробити антисептиками для зовнішнього використання, стійкими до вимивання та нейтральними для плівки), руйнації сонячним ультрафіолетом. Тому цей матеріал зустрічається лише для теплиць невеликого та середнього розміру. Більш розповсюдженим є використання металевого каркасу. Нерідко до металу прикріплюють дерев’яний брус (але проблема з конденсатом також залишається, тож обробляємо!), до якого зручно прибивати планки з фіксацією плівки та уникати контакту плівки з металом.

Недолік каркасу з дерева – воно з часом тріскається, його «веде», воно руйнується під дією сонячного ультрафіолету та комах, конденсату під плівкою.

Третій недолік 2-схилих теплиць – більша витрата плівки, порівняно з арковою конструкцією (схили, на відміну від напівкола забирають більше довжини). Через ці недоліки теплиці такої форми зустрічаються рідше від аркових.

Аркові теплиці

Аркові теплиці отримали свою назву з-за даху, що має форму напівкола. Для будівництва каркасу знадобиться згинання труб під певний радіус з наступним електрозварюванням.

Ширина теплиці в основі з точки зору механізації має становити не менше 6 м. Інакше буде неможливо працювати трактором або заїхати самоскидом. Частіш за все її дають в 10-11 м, але не більше – інакше доведеться ставити внутрішні стовпчики, які обмежують можливості механізації. Так само підбирається висота теплиці – щоб можна було заїхати самоскидом та трактором. Розрахунок довжини арки проводиться за відомою формулою: L=2πR. Радіусом можна спрощено вважати висоту майбутньої конструкції. Наприклад, за висоти 4 м отримуємо довжину однієї арки L=2×3,14×4 = 25,12 м. Арка – це половина кола, тому 25,12/2 = 12,6 м. Саме така довжина з додаванням 40 см для закопування з обох сторін (вийде 13,4 м) потрібна для однієї арки. Стандартна відстань між арками – також 3 м.

Знаючи довжину теплиці, розраховують потрібну кількість профільної труби. Кожна з арок має бути виставлена на однаковому рівні й висоті. Упоперек їх з’єднують між собою в найвищій точці трубою, по обидві сторони від якої також з’єднують – 2 рядами труб – прогонів (ферм). Це стандартна конструкція весняних теплиць.

Аркова теплиця (промислові розміри) - з обох країв від верхньої точки кожна з арок з’єднується 2 рядами труб . Це стандартна конструкція весняних теплиць. Якщо їх кількість збільшити, це невиправдано збільшує металоємність каркасу.

Для жорсткості каркасу арка приєднується до торцевих елементів з усіх боків теплиці

Висоту більше 3,5-4 м давати недоцільно – це цілком достатньо для проїзду техніки, коли потрібно завезти перегній (чорнозем) або проїхати трактором. Що вище теплиця, тим більший обсяг повітря під нею, а відтак – і більші затрати на його обігрів. Зрозуміло, що з дерева арки вигнути значно складніше, тому завжди аркові теплиці з металевим каркасом. В них також потрібно передбачити можливість вентиляції. Фрамуги в них зазвичай роблять з торців, відкриваючи частину першої та останньої арок.

Для того, щоб зігнути трубу і надати їй форми арки, застосовують трубозгинач.

Приклад трубозгинача з електроприводом

Цим приладом користуються організації, що надають послуги з будівництва металоконструкцій. Самому зігнути в домашніх умовах велику кількість труб для потрібного радіусу практично нереально. Через це доведеться замовляти монтаж арок на місці. Труби доставляють вже зігнутими, а потім на місці зварюють між собою, закопують та виставляють на однаковій висоті та рівні. Є можливість замовити каркас з подвійною плівкою. Вартість каркаса таких теплиць становить в середньому близько 500 грн/м². Тобто для будівництва теплиці розмірами 10×50 м доведеться викласти 200-250 тис.грн. В них між плівкою утворюється прошарок повітря 10-15 см.

В нього є можливість нагнітати тепле повітря, що робить можливим починати експлуатацію таких теплиць вже в січні-лютому. Вартість системи нагнітання повітря, котла обігріву, не входять до вартості каркаса. Краще обирати оцинковану трубу за стандартом DIN17455 або ANSI304. Арки з такої труби витримують вітрове навантаження до 100 кг/м².

В будь-якому разі краще всього оцинковані труби. Труби з чорного металу утричі дешевші, але їх швидше роз’їдає корозія. Для захисту від неї каркас потрібно фарбувати якісною фарбою 2-в-1 або 3-в-1 (разом з ґрунтовкою по металу і перетворювачем іржі). Якщо якісно нанести її в 2-3 шари і добре висушити, вона витримає 7-8 років. Але це також додаткові витрати на фарбу та малярні роботи.

Модним є оцинкований каркас. Хоча він втричі дорожчий від чорного металу, значно більш стійкий до корозії.

До зварених поперечин під арками можна приварити арматуру, яка буде шпалерою, до якої підв’язують верхній кінець шпагату. Але можна натягнути і дріт, діаметром 4-5 мм.

Спосіб зварювання технічним феном більш оперативний, ніж праскою, але не професійний

На каркас накидають плівку, лишаючи по краях нахлест 50-70 см. Раніше ці краї плівки закопували до ґрунту. І хоча так забезпечувався захист від зриву вітром, при зніманні на зиму брудні краї плівки забруднювали весь рулон. Через це нині практикують монтаж до нижньої частини арок (інколи нижче рівня грунту) П-подібного профілю. На зразок гіпсокартонного, до якого заводять плівку та фіксують зигзагоподібними пружинами.

П-подібний профіль – альтернатива засипанню країв плівки грунтом. Плівка за нього залишається чистою.

Особливо важко зафіксувати краї плівки на першій і на останній з арок. Їх обертають навколо труби та фіксують пластиковими затяжками.

Міжплівковий прошарок повітря створює ефект «повітряної подушки», дозволяючи зменшити втрати тепла, особливо разом із системою нагнітання теплого повітря до міжплівкого простору. Ця система працює від радіального вентилятора, який через спеціальні фланці (врізки) нагнітає повітря між шарами плівки за допомогою спеціальних гофрованих труб. Забір повітря відбувається з верхньої внутрішньої частини теплиці.

По периметру дверей і фрамуг потрібно закріпити смугу для монтажу ущільнювача, що також зменшує втрати тепла. Для захисту від вітру в нижній частині арок можна просвердлити отвори, в які вставити металеві О-подібні елементи. До них прив’язують шпагат діаметром не менше 1 см (щоб не врізався у плівку), який перекидають по діагоналі, прив’язуючи до іншої арки з іншого краю теплиці, в які також вставляють аналогічні О-подібні елементи.

Популярними є аркові теплиці, у яких арки підняті на стовпчики. Це дозволяє обробляти грунт біля країв. Для максимальної механізації передбачено заїзд тракторів та самоскидів.

Слід сказати, недолік таких аркових теплиць – неоднакова висота в центрі і з країв. Тому біля країв (на відстані 2 м) машини і трактори не зможуть працювати. Та й рослини по краям не зможуть рости, як ближче до середини. Через це нині популярними стають теплиці, у яких арки піднімають на стовпчики.